Полтавці розпочали відродження старовинної церкви у Глинську
Волонтери з Полтави спільно з жителями Глинська розчистили один із місцевих пагорбів від чагарників та дерев. На цьому пагорбі споконвіку стояла велична православна церква. Історики говорять, що ледь не з часів Київської Русі там будували Храм. Звісно, неспокійні часи, війни з сусідами давалися в знаки, і часто церкву вороги руйнували. Проте, наче безсмертний фенікс, вона знову і знову відроджувалася саме на цьому місці.
Полтавці вже отримали дозволи від державних установ та археологів на зведення храму. Враховуючи історичну цінність місця, необхідною процедурою перед зведенням будівлі є проведення так званих охоронних розкопок — а це, як відомо, задоволення не з дешевих і непосильне для бідної церковної громади. Зараз уже розробляється архітектурний проект на будівлю, що теж коштує чималих грошей, вся надія на небайдужість людей, на потенційних спонсорів і просто тих, у кого в серці ще жевріє іскра християнської віри. Адже віра — це потужна сила, здатна перевернути гори. Зрештою, сотню років тому отець Гермоген ставив перед собою куди амбітніше завдання і з Божою допомогою впорався з ним «на відмінно».
28 жовтня 1900 року на історичному пагорбі зусиллями отця Гермогена Луб’яного було зведено кам’яний храм Преображення Господнього. Будувався він не один рік, об’їздив сільський священик не одне місто Російської Імперії, побував навіть у Москві у пошуках меценатів для побудови храму. Як свідчать історики, отець Гермоген просто жив цією метою — побудови церкви. Небагате село на березі Ворскли, переважна більшість жителів якого були бідні селяни, рибалки та гончарі, не могло і мріяти про побудову великої церкви. Не дивно, що жителі посміювалися про себе з дивакуватого священика — «Мало що кому збандюриться!» — ніхто не вірив у реалізацію сміливої ідеї. Гермоген був справді духовною людиною — за власний рахунок утримував церковно-приходську школу, що заснував у своєму помешканні. За заслуги о. Гермоген неодноразово був нагороджений церковними відзнаками та світськими нагородами. Не маючи достатку для своїх трьох малолітніх діток (отець став вдівцем у молодому віці), він всі фізичні сили, як і фінансові ресурси спрямовував на розвиток і побудову церковної громади. Недаремно його любили всі селяни довколишніх сіл, для яких він був і пастирем, і наставником, і помічником, і в значній мірі духовним батьком, що піклувався про виховання кожного у християнській вірі. Віддавши більше 10 років свого життя утопічній, як вважав дехто, а насправді благородній місії побудови храму, о. Гермоген дивував усіх своєю непохитною гранітною вірою у те, що рано чи пізно храм неодмінно буде збудований, і, з Божого благословення, він постав у всій величі, ставши окрасою всього повіту!
1909 року отця Гермогена було поховано поблизу церкви. Не довго судилося простояти храму. Радянські активісти у 1936 році розібрали споруду вщент. Надзвичайно міцну цеглу, котру робили місцеві гончарі на яєчних білках, було використано для побудови конюшні та кількох інших будівель.
Взагалі Глинськ все частіше з’являється на слуху у жителів Полтавської області. Минулого року почали з’являтися теле- та радіоматеріали і навіть цілі програми, що розповідають про невеличке селище Зінківського району, між Опішнею та Більським, за 57 км від обласного центру.
Окрім неповторних краєвидів місцевих пагорбів, лісів, лук та річки Ворскла, історія Глинська не менш захоплива і не менш вражаюча. Як свідчать археологи, на цих живописних пагорбах ще у VII ст. до н. е. жили скіфи, наші пращури. По суті Глинськ — це передмістя величного міста, столиці скіфів — Геллону, більш відомого як Більське Городище, котре знаходиться за кілька кілометрів від Глинська. На півночі селища добре збереглися охоронні вали, а на самій території села під час проведення у 1997-1998 роках досліджень Більською археологічною експедицією Центру охорони та досліджень пам’яток археології Полтавської облдержадміністрації виявлено 9 курганів скіфського часу висотою від 0,6 до 2,5 м. Знайдено багато пам’яток цього періоду — поховання з рештками зброї, прикрас, побутових предметів та одягу. Недаремно, враховуючи історичну цінність місцевості, згідно з рішенням Полтавської обласної ради у 2001 році Більське городище і прилеглі території оголошено найбільшою в Україні охоронною археологічною територією. Скарби, що приховує у собі тутешня земля, розповідають таємницю не одного тисячоліття, історію, велич і трагедії не одного народу.
Тут не здивуєш місцевих жителів знайденими на городах під час весняної оранки елементами древніх прикрас, чи грецької кераміки, що засвідчує відмінні торговельні зв’язки наших пращурів у той давній час. На жаль, далеко не всі кургани збереглися у їх первісному вигляді. Багато з них були пограбовані наприкінці XIХ — початку ХХ ст., проте, незважаючи на сумну статистику, артефакти дивуватимуть дослідників ще не один рік.
Історія Глинського багата і на визначні події. Тут у 1814 році народився найвидатніший віртуоз української національної музики Федір Гриценко, більш відомий під псевдо Федір Холодний — сліпий кобзар, що милував Україну чарівними думами у власному виконанні. Люди говорили, що кобзар міг зіграти будь-яку пісню пальцями ніг.
На щастя, є люди, котрим не байдужа історія нашого краю, хто переймається нею і намагається зробити свій, бодай невеликий внесок для відродження пам’яті. Про історію тутешніх земель, а також про Глинську церкву, місцевим краєзнавцем, дослідником і письменником, депутатом Зінківської районної ради В. Міщанином було видано книгу «Храми землі нашої», де досліджено історію самої церкви та всього роду священиків Луб’яних. Це далеко не перша праця історика. В. Міщанин глибоко досліджував історію краю, зокрема гончарства. У 2007 році науковець захистив дисертацію на отримання наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю етнологія. Видання «Храми землі нашої» стало цінною історичною працею, у якій зібрано та систематизовано невідомі факти з історії краю, знайдені в архівах та при спілкуванні з праправнуком Гермогена Максимом Матвеєвим, що зараз проживає у Москві.
7 червня 2009 року силами небайдужих людей, активістів, волонтерів та церковної громади було встановлено та освячено Пам’ятний хрест на самісінькій вершині Фавору як символ духовності та відродження. Як і сотню літ тому, знайшлися сміливці, що, незважаючи на повний брак ресурсу, взяли на себе сміливість реалізувати масштабний проект — відбудувати церкву в с. Глинськ. Це святе місце, і тут неодмінно відродиться духовність — впевнені активісти. І це не лише ідеї. Уже отримано дозволи від державних установ та археологів на зведення храму. Враховуючи історичну цінність місця, необхідною процедурою перед зведенням будівлі є проведення так званих охоронних розкопок — а це, як відомо, задоволення не з дешевих і не по силах для бідної церковної громади. Зараз уже розробляється архітектурний проект на будівлю, що теж коштує чималих грошей, вся надія на небайдужість людей, на потенційних спонсорів і просто тих, у кого в серці ще жевріє іскра християнської віри. Адже віра — це потужна сила, здатна перевернути гори. Зрештою, сотню років тому отець Гермоген ставив перед собою куди амбітніше завдання і з Божою допомогою впорався з ним «на відмінно». І це лише початок, адже кожен, хто бере участь у святій справі, глибоко вірить, що неодмінно знайдуться кошти спочатку на археологічні розкопки і проект, потім на фундамент. І зрештою Храм Божий відродиться з руїн на своєму історичному місці.
Закликаємо всіх небайдужих прийняти посильну участь у відбудові Глинської святині. За додатковою інформацією можна звертатися за телефонами: Надія Цибульська т. 066-519-02-96, 65-12-89; Іван Чабан т. 095 887-42-63, 063 587-11-36.
Опубликовано: 06/08/2010