ПОСЛАННЯ

Високопреосвященнішого архієпископа Полтавського і Кременчуцького ФИЛИПА пастирям, ченцям, мирянам — усім православним землі Полтавської з нагоди початку Святого Великого Посту

Возлюблені в Господі отці, браття і сестри!

Ми вступаємо у святі і світлі пісні дні. Залишаються в минулому радощі і веселощі, звучать скорботні і покаянні піснеспіви, храми облачаються в темні ризи. Ми в такий спосіб знову нагадуємо самі собі про свої гріхи, страсті і пороки — починаючи від гріхопадіння Адама, і аж до найменшого особистого гріха.

Пам'ятати про гріх — найнеобхідніша умова нашого спасіння і ознака здорового стану духу.

«Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я» (I Тим. 1. 15), — свідчить про себе найбільший праведник апостол Павло. Улюблений учень Христа, апостол Любові Іоанн Богослов підтверджує: «Коли кажемо, що не маємо гріха, — самих себе дуримо, і правди в нас немає!» (I Ін. 1. 8). І ми в дні посту, наслідуючи цих і багатьох інших праведників, вдивляємося в найсокровенніші глибини наших серць, молимо Бога, щоб Він показав нам наші гріхи: «Даруй ми зрети моя прегрешения» (молитва преподобного Єфрема Сиріна).

Відтепер сорок днів ми будемо відчувати скорботу за свої гріхи, вболівати серцем за наші неправди. Чи не суперечить це радості християнського життя? Аж ніяк!

У Священному Писанні ми бачимо зрозумілу і чітку вказівку на те, що скорбота і біль бувають різними: «скорбота у Бозі чинить незмінне покаяння на спасіння, …а смуток мирський чинить смерть» (II Кор. 7. 10). І якщо мирський смуток і біль — початок зневіри і розпачу, ознака безвір'я і крайньої слабкості духу, то скорбота і вболівання за гріхи, навпаки, свідчать про те, що людина, будучи тверезою і сильною духом, має мужність прийти до Христа зі своїми немочами і просити Його всесильної допомоги.

Саме про такі скорботу, смуток і біль ми говоримо, вступаючи у Великий Піст. І ми віримо, що ті, хто тужать душею через гріхи, хто з болем і стражданнями очищають свої серця від страстей, зможуть у справжній духовній радості зустріти найбільше свято — Світле Христове Воскресіння, Пасху Господню.

Великий Піст — час духовного творення й особливо ревної молитви. Полегшивши тіла, звільнивши їх від іноді непосильного тягаря надміру ситних і багатих наїдків, ми даємо свободу духові, скованому вимогами зухвалої плоті. Хай кожен з вас, возлюблені мої, відчує цим Постом насолоду від щирої молитви й істинне торжество загальноцерковного богослужіння.

Найбільшим же досягненням, найбільшою перемогою хай стане для кожного з нас, возлюблені мої, достойне приготування до причастя Святих і Животворних Тіла і Крові Христових. Зі страхом Божим і вірою приступаючи до Святих Таїн у будь-який час церковного року, у Пості ми по-особливому відчуваємо насолоду богоспілкування у Святому Причасті. Оживотворяючись і обожнюючись, очищаючись від гріхів і прилучаючись Вічного Життя, хай кожен з нас зробить ще один крок на шляху духовного вдосконалення.

Мир духовний і молитовний спокій, чиста християнська любов і щире сердечне прощення один одного хай супроводжують усіх нас на шляху Великого Посту.

Радійте в Господі, возлюблені мої! У терпінні і силі духу йдіть уперед, як непереможні воїни Христові! Хай Бог наш зміцнить нас у подвигах пісних і хай сподобить досягти і Світлого Христового Воскресіння.