В Мгарському монастирі вперше відбулось святкування пам’яті новопрославлених преподобномучеників Мгарських
6 серпня 2009 року в Спасо-Преображенському Мгарському монастирі вперше відбулось святкування на честь новопрославлених святих — собору преподобномучеників Мгарських. Цього року відзначається 90-річчя мученицького подвигу сонму Мгарських ченців.
В цей день Священноархімандрит обителі Високопреосвященніший архієпископ Полтавський і Миргородський Филип очолив служіння Божественної Літургії в Преображенському соборі Мгарського чоловічого монастиря.
Його Високопреосвященству співслужили благочинні районних округів, духовенство Полтавської та сусідніх єпархій, а також браття обителі в священному сані.
Напередодні в соборі була звершена всенощна.
Після Євангельського читання проповідь виголосив секретар єпархії архімандрит Філарет (Звєрєв).
По завершенні богослужіння до духовенства та мирян звернувся Владика Филип. Високопреосвященніший Владика закликав богомольців підносити свої молитви до новомучеників та свято зберігати пам’ять про їх подвижницьке життя та сповідниць кий подвиг.
Після Літургії відбувся древній чернечий чин о панагії.
Історична довідка
З Мгарським монастирем пов’язані славетні діяння та імена світочів Православ’я — засновника обителі митрополита Ісаї (Копинського), святителів Афанасія, Патріарха Царгородського, та Іоасафа, єпископа Бєлгородського, Патріарха Константинопольського Серафима (Аніна) та багатьох інших. Після жовтневого перевороту 1917 року в історії монастиря з’явилася інша сторінка — сторінка мучеництва.
У кінці червня 1919 року в монастир прибув більшовицький Антонівський полк, червоноармійці вигнали ченців і зайняли монастирські приміщення. Братії монастиря довелося тулитися по сараях. Місця для солдатів було досить, але вони зайняли також і теплу церкву, де влаштовували оргії, приводили жінок, ходили в шапках і палили. З вівтаря більшовики викрали шовкові і шерстяні підризники. З ікони Божої Матері безбожники зірвали завіски і срібний вінець, який, заради наруги над святинею, надягали на коня. Невдовзі, відступаючи під натиском Добровольчої армії, більшовики пішли з монастиря, залишивши в теплому храмі розруху та осквернені ікони, але через кілька днів добровольці відступили, а більшовики повернулися. І відразу стали грабувати і безчинствувати, відняли у ченців все наявні запаси продовольства і худоби.
5 серпня (за ст. ст.), напередодні престольного свята — Преображення Господнього, братію монастиря — настоятеля ігумена Амвросій і 24 ченців — більшовики зібрали нібито для перепису, за їхніми словами, «на предмет зарахування на свій кошт», оскільки все монастирське майно перейшло до нової влади. Та насправді оголосили, що вони арештовані за зустріч добровольців-денікінців і допомогу їм. Заарештованим наказали принести з лісу дрова і скласти їх на площі. Кожен приніс по два оберемки дров, тоді один з більшовиків, які супроводжували ченців, сказав: «Досить. Вистачить на кожного», з чого братія зробила висновок, що їх хочуть спалити.
Втім з невідомих причин після переговорів між собою червоноармійці змінили наміри: вони стали поспішати, зажадали запрягти дві пари волів у вози, навантажити їх житом і пшеницею і, відібравши всі ключі, погнали заарештованих під конвоєм до Лубен, а потім семеро червоноармійців — двоє верхових і п’ятеро піших — погнали їх швидким кроком по Пирятинській дорозі. З розмов між солдатами ставало ясно, що червоні відступають до Лазірок. У семи верстах від Лубен їх зустрів кінний загін на чолі з комісаром Бакаєм, ченців розділили на три партії по вісім чоловік. У першій партії опинився ігумен Амвросій. Він став благати комісара пощадити братію. Але Бакай, що впритул підійшов до нього, промовивши крізь зуби: «Досить вам морочити людей», — вистрілив впритул із револьвера. Ігумен впав на землю, і в той же момент по команді комісара солдати дали залп по решті ченців. Інші дві групи розстрілювали по черзі — кожну через версту.
Декому з монахів Господь судив врятуватися: більшовики були п’яні і в суцільній темряві не дуже додивлялися, чи всіх убито, добивали тих, хто стогнав. Вони поспішно відступали… Невдовзі у Лубенському повіті білогвардійці на короткий час відновили владу, і її представники за дореволюційними нормами встигли провести слідство. Саме із слідчих документів тепер відомо обставини розправи христоненависників з Мгарськими монахами. У ніч на Преображення Господнє сімнадцять з них засяяли у славі Христовій подвигом преподобномучеництва.
Минулого 2008 року відбулась канонізація Преподобномучеників Мгарських.
У суботу, 30 серпня 2008 року, у Спасо-Преображенському Мгарському чоловічому монастирі (селище Мгар Лубенського району Полтавської області) відбулися урочистості з нагоди прославлення сімнадцяти Мгарських преподобномучеників, причислених до лику місцевошанованих святих.
За богослужінням, яке очолив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир відбувся чин прославлення у лику святих Мгарських старців. За мучениками була відправлена остання панахида, після чого архієпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем оголосив рішення Священного Синоду УПЦ від 8 травня 2008 року (журнал засідання № 36) про причислення до лику місцевошанованих святих Полтавської єпархії насельників Мгарського монастиря, які постраждали в роки гонінь на Святу Церкву: ігумена Амвросія, ієромонахів: Аркадія, Іоанникія, Іони, Іосифа, Никанора, Афанасія, Феофана, Серапіона, Нікострата, ієродиякона Іуліана, монахів: Іоанникія, Германа, Назарія, Парфенія, Потапія, Доримедонта.
Після цього архієпископ Полтавський і Миргородський Филип зачитав житіє преподобномучеників. Насамкінець, під час співу тропаря, кондака святим, із алтаря була винесена ікона Собору преподобномучеників Мгарських, до якої спочатку приложився Блаженніший Митрополит Володимир, а потім архієреї, священики та віруючі.
Звертаючись до присутніх із архіпастирським словом, Предстоятель Української Православної Церкви розповів про мучеників, які особливо виділяються з усього сонму святих угодників Божих: «Прославляючи мучеників, ми споглядаємо Божественну любов, яка не дозволяє остаточно охопити нас гріховною пітьмою. Ми благоговіємо перед сонмом мучеників, страстотерпців, сповідників, які предстоять перед Престолом Божим і моляться за наш багатостраждальний народ».
Після богослужіння Митрополит Володимир благословив віруючих і окропив їх святою водою.