Горячий ветер беззастенчиво лобзает
Лицо, уставшее от долгого пути;
Роса соленая искрится и стекает,
И с каждым шагом все трудней вперед идти.
Шалунья-тень неуловимо ускользает,
Играет в прятки, не давая отдохнуть.
Душа к источнику воды припасть желает,
Уста горячие в прохладу окунуть.
Колодец старый у дороги возникает,
Призывно плещется студеная вода,
В одеждах белых Незнакомец предлагает
Испить из полного-преполного ковша.
Пока я жажду утолял, воды Поднесший
Вы здесь
На молитву святу піднімусь серед ночі
І на небо зведу свої грішнії очі,
Серце навстіж відкрию Тобі, Святий Боже,
Без любові Твоєї я жити не можу.
Без любові Твоєї я жити не можу.
Благодатний вогонь запали, Святий Боже,
У душі, що стомилась у темряві жити,
І чекає вогню, і жадає світити.
І чекає вогню, і жадає світити,
Фіміамом духмяним довічно кадити,
Та провини притрушують попелом полум'я,
Віють в душу жорстоким і згубливим холодом.
Віють в душу жорстоким і згубливим холодом,
О Пресвятая, Преблагословенная
Звезда Пресветлая святых Небес,
О Божья Матерь, Радость Совершенная,
Неиссякаемый поток чудес,
С благоговением к Тебе взываю,
Из глубины греховной ввысь стремлюсь,
Но, слабый духом, снова утопаю,
Молюсь и каюсь, каюсь и молюсь.
О Божья Матерь, Чаша Миро,
Отображенье Славы Божества,
Явившая непостижимо миру
Сияние Христова Рождества,
Помажь меня елеем благодатным
И даруй силы до конца пути
Смиренным быть и благодарным,
Ростки любви любовью напои.
Повільно день розтанув, як свіча,
І як свіча, заграва засвітилась.
Без вороття рікою плинув час
Для каяття. І совість пробудилась.
До пам”яті звернулася душа.
Душа шукала праведності крихти
Для терезів Господнього суда
І не знашла, чим їй гріхи покрити.
Заплакала, приречена гріхом,
Приречена гріхом лише страждати,
Душа, колись просвітлена Христом,
Просвітлена Христом, щоб вічність мати.
Під незчисленним тягарем провин
Душа коліна трепетно схилила.
Схилила і до вранішніх годин
В кадиле уголь тлеет.
Девятый час. Спешит народ.
Незримо в сердце зреет
Молитвы благодарной плод.
Надену ризу белую,
Душистый ладан положу
И всей душой и телом
Живому Богу послужу.
Сгорают тихо свечи,
Неторопливо хор поет,
Неповторимый вечер
Лазурь на стены храма льет.
С благоговейным трепетом
Престолу низко поклонюсь,
Забыв о мире временном,
Я взором в вечность устремлюсь.
Благоухают нежно
Букеты лилий полевых,
Ромашек белоснежных
Душа стомилась від щоденних перегонів,
Сліпучих спалахів, неонових вогнів,
Крикливих кишенькових телефонів,
Компьютерних холодних голосів.
Душа стомилась від постійної неправди,
Зрадливих друзів, що поширюють плітки,
Нещирих слів і почуттів несправжніх,
Докорів за нескоєні гріхи.
Душа у темряві провин своїх блукала,
Допоки Пастир Добрий врешті не знайшов.
Раділи янголи, що не пропала.
Сліз каяття у серці дощ пройшов.
Душа за сутністю своєю християнка,
Подоба й образ Всемогутнього Творця,
Я пишу – не могу не писать;
Говорю – не могу я молчать;
Я пою – не могу я не петь;
Весь горю – не могу не гореть.
Господи Боже Владыка Христос,
Ты меня всем одарил,
Я ж согрешаю и каюсь без слез
И не достоин любви.
Но люблю – не могу не любить.
Я хочу свое сердце открыть
И принять негасимый огонь,
Протяни, Иисусе, ладонь.
Господи Боже Владыка Христос,
Ты меня всем одарил,
Я ж согрешаю и каюсь без слез
И не достоин любви.
Ты управи мой жизненный путь
Я знаю, що тяжка моя дорога,
Я знаю, що не можу не любить,
Та кожен раз, коли молюсь до Бога,
Струною серце лагідно бринить.
До Тебе, Господи, уподобання
Мої усі насправді й уві сні,
Коли радію і коли страждання
Вирують вихром у моїй душі.
Я знаю, що тяжка моя дорога,
Я знаю, що Ти любиш і мене.
І все що маю, це пересторога
Ніколи в світі не творити зле.
Провини наші – сходинки у прірву,
А добрі справи – сходинки наверх.
І вибирати нам, чи вже обірвем,
Не плачу, бо сухими стали очі,
І не кричу, бо голос мій мовчить.
Лише молюся в тиші серед ночі
Й благословляю кожну дану мить.
До Тебе, Господи Святий, звертаюсь,
Душа моя поранена болить.
В своїх провинах з чистим серцем каюсь
Й благословляю кожну дану мить.
Лютує князь пітьми за добрі справи,
То рикає в обличчя, то шипить,
Але за все, що маю, Бога славлю
Й благословляю кожну дану мить.
Навчи мене як образ і подобу
Тебе Самого, Господи, любить.
Я по зернині сію ниву добру
Звонят, звонят, звонят колокола,
Туман слезами по кресту стекает.
Еще одна душа пришла, пришла,
В маденчестве пути совсем не зная.
Помолимся, чтоб Бог наш сохранил
Ее от зла и щедро даровал
На всю земную жизнь духовных сил
И ангел ей дорогу освещал.
Звонят, звонят, звонят колокола,
В лазурном небе солнца шар пылает.
Заблудшая овца к Христу пришла
Спастись от рева грозной волчьей стаи.
Помолимся, чтоб Бог наш оградил
Ее от духов злобы и помог
Очистить и омыть греховный ил